Двадцять чотири роки тому Валентина Мостова вперше прийшла до лабораторії UKRNAFTA. Тоді вона починала ученицею і фактично опановувала нову професію з нуля. Сьогодні вона досвідчена спеціалістка, від точності роботи якої залежить контроль якості підготовки нафти.
Валентина народилася й виросла на Сумщині. Після восьмого класу вступила до медичного училища, де здобула спеціальність санітарного фельдшера — помічника санітарного лікаря. У 1992 році почала працювати в санітарно-епідеміологічній службі. Цьому напряму вона присвятила близько десяти років, хоча частину цього часу перебувала у декретних відпустках.
Змінити професію вона вирішила у 2002 році. Спочатку прийшла ученицею, за кілька місяців стала лаборанткою третього розряду, а згодом отримала четвертий.
Перехід із медицини до нафтової галузі Валентина не згадує як складний період. Поруч були досвідчені колеги, які допомагали молодшим працівницям опановувати професію. Та головним було її власне бажання розібратися в кожному процесі. «Мені не було важко — мені хотілося. Я весь час питала: що це, для чого і як правильно зробити. Коли щось не виходило, просто переробляла», — розповідає вона.
Сьогодні під час зміни Валентина та її колеги кожні три години відбирають проби товарної нафти. У лабораторії визначають вміст води та хлористих солей, густину й інші показники. Результати цих досліджень передають технологічному персоналу. За лабораторними даними фахівці бачать, наскільки якісно підготовлена нафта та чи потрібно коригувати технологічний процес.
Особлива увага в лабораторії приділяється безпеці. Роботу з хімічними речовинами виконують у витяжних шафах із захисним склом. Лаборанти користуються спеціальним одягом, рукавичками й окулярами та регулярно підтверджують знання правил роботи з речовинами й обладнанням.
Поза роботою Валентина любить збирати гриби та працювати біля дому. Після ремонту будинку вона нарешті змогла більше часу приділяти подвір’ю і тепер поступово засаджує клумби трояндами.
На прогулянки до лісу її багато років супроводжує пес Ахіллес — мисливська вижла, якого добре знають навіть колеги. Коли він був молодшим, міг сам подолати кілька кілометрів і прибігти до лабораторії. Тепер Ахіллесу вже 12 років. У вихідні вони разом спускаються до яру, гуляють неподалік лісу, а в грибний сезон повертаються ще й із кошиком. Саме такі прогулянки колега називає своїм відпочинком.
