Лариса Батура родом з Ізюма на Харківщині. Там вона виросла, закінчила школу і вперше замислилася над майбутньою професією. Батьки працювали в Ізюмській нафтогазорозвідувальній експедиції. Тож, коли настав час обирати подальший шлях, вирішила спробувати себе саме в цій сфері.
У 1983 році вона вступила до Івано-Франківського інституту нафти і газу та обрала напрям, пов’язаний із геологією і розробкою нафтових та газових родовищ. Після закінчення інституту за направленням поїхала працювати на Сумщину в Ромни. Саме там почався її професійний шлях у компанії.
У 1993 році Лариса уже разом з родиною переїхала до Охтирки. Спочатку була геологом другої категорії, згодом — першої. Відтоді її робота вже понад три десятиліття пов’язана з контролем за тим, як працюють нафтові й газові свердловини.
За словами колеги, промислова геологія — це щоденна робота з великою кількістю даних. Якщо параметри змінюються — наприклад, зростає обводненість або виснажується продуктивний горизонт, — геологи разом з іншими спеціалістами аналізують ситуацію та визначають, як оптимізувати подальшу роботу свердловини. Точність цієї роботи важлива і для стабільного видобутку, і для розуміння реального стану фонду свердловин.
За роки роботи Лариса бачила, як професія змінювалася разом із технологіями. Те, для чого раніше потрібно було збирати інформацію безпосередньо на виробництві, сьогодні частково можна контролювати дистанційно. Автоматизовані системи дають змогу в режимі онлайн бачити параметри роботи свердловин, тиск, температуру, зміни показників і швидше реагувати на відхилення.
«Ми щодня аналізуємо дані цих систем. Бачимо, як працює свердловина, як змінюються її параметри, і можемо допомогти технологам зрозуміти, чи потрібно коригувати її роботу», — розповідає Лариса.
Окремо вона говорить про команду. За останні роки до підрозділу прийшло багато молодих спеціалістів — з новими знаннями, ідеями та бажанням змінювати процеси. «У них багато енергії. Вони хочуть щось покращувати, пропонують свої рішення. З ними дуже приємно працювати», — говорить колега.
А поза роботою одна з найбільших її пристрастей — книжки. Домашня бібліотека Лариси налічує близько 15 тисяч видань. Для них навіть облаштували окрему кімнату зі спеціальними книжковими шафами. Любов до читання почалася ще в юності. Спочатку захопилась детективами Агати Крісті, пізніше відкрила для себе українську літературу. Зокрема, Миколу Зарудного. Книжки вона роками купувала сама, привозила з поїздок, отримувала у подарунок від друзів — так поступово й зібралася велика домашня бібліотека.
Ще одне її захоплення — вишивка. Лариса створює картини й невеликі роботи, займається садом, а останні кілька років допомагає чоловікові з виноградником. Вони вирощують десертні сорти винограду, частину яких можна зберігати майже до Нового року.
