Рента на нафту і газ: як справедливо розділити доходи і забезпечити їх зростання

Джонатан Поппер, Виконавчий віце-президент компанії «Укрнафта» з питань корпоративного розвитку та стратегії, спеціально для «Економічної правди» http://www.epravda.com.ua/columns/2016/10/27/609201/

«Укрнафта» присутня у більшості регіонів України і працює з багатьма місцевими радами. Деякі з них мають більше коштів, інші – менше, але і ті й ті мають право на частину доходів від податків, які держава отримує від нафтогазових компаній. Нині 100% рентної плати за видобуток нафти і газу йде до центрального бюджету, в обхід місцевих бюджетів.

Обговорення законопроекту № 3038, яке відбулося минулого тижня в комітеті Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, вказує на те, що ця проблема має просте рішення. Законопроект, ініційований Ольгою Бельковою й іншими депутатами, пропонує розподіляти доходи від рентної плати: 5% ‒ до місцевих бюджетів, 95% ‒ до центрального. При цьому 5% розділять між собою обласний, районний та міський/сільський бюджети. Місцеві ради отримають частку в 2%, область і райони – по 1,5%.

«Укрнафта» повністю підтримує цю пропозицію. Ми вважаємо, що на користь місцевих громад можна було б перерозподілити і більшу частину цих грошей. Але в будь-якому випадку це крок у правильному напрямку. Навіть 5% ‒ це приблизно 2 млрд грн додаткових доходів для місцевих бюджетів. Ці гроші можна направити на розвиток інфраструктури, дороги, лікарні, школи або на заходи, які скоротять залежність місцевих громад від нафтогазового бізнесу. Існує пересторога щодо цільового витрачання цих коштів, проте розв’язання цієї проблеми полягає в підвищенні прозорості процесу прийняття рішень про використання коштів та залучення до цього процесу громадян, а не в повній відмові від ідеї розподілу рентних доходів.

Запропонований підхід узгоджується з рухом до децентралізації, яка передає на місцевий рівень більше повноважень і відповідальності за прийняття рішень, але також і більше ресурсів. Він відповідає рекомендаціям міжнародно визнаного Інституту управління природними ресурсами (NRGI), які пропонують уряду забезпечувати розподіл доходів до місцевих бюджетів, а також міжнародного досвіду таких держав, як Канада, США і деяких європейських країн, де доходи від ренти розподіляються між центральним і місцевими бюджетами.

Ми знаємо, що місцеві громади підтримують цю пропозицію. Цю ідею підтримують і більшість нафтогазових компаній – їх бізнес багато в чому залежить від рішень органів місцевого самоврядування.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл доходів від рентної плати, уряду варто подбати і про стійкість податкових надходжень. Українські ставки рентної плати на видобуток нафти в 45%, а на видобуток газу в 29% значно відрізняються від середньоєвропейських. Підготовлений компанією Deloitte у вересні 2015 року огляд податкових ставок на видобуток вуглеводнів у країнах Європи свідчить, що середня ставка рентної плати в ЄС становить приблизно 12%. Ставки в сусідніх з Україною країнах коливаються від 1% (в Польщі) до 15,7% (в Румунії). Більш того, на тлі зниження цін на вуглеводні багато європейських урядів розглядають можливість зниження податкового навантаження.

Український уряд знизив ренту на газ із 55% до 29% в січні цього року. При цьому ставка ренти на видобуток нафти залишається на рівні 45%. Такий рівень фіскального навантаження не забезпечує навіть підтримка існуючих обсягів видобутку нафти «Укрнафтою», не кажучи вже про довгострокову мету компанії подвоїти річний видобуток до 3 млн тонн нафти до 2025 року. Щоб досягти цього показника, «Укрнафті» потрібно інвестувати щорічно не менше 100 млн доларів США. Однак якщо ціни на нафту впадуть до показників січня 2015 року, компанія почне генерувати негативний грошовий потік. За теперішнього рівні фіскального навантаження на видобуток вуглеводнів Україні не варто очікувати приходу нових інвесторів – у сусідніх країнах більш сприятливий податковий режим і стабільні умови для ведення бізнесу.

Уряд і парламент вчинили правильно, знизивши ренту на природний газ. Рентну ставку на нафту потрібно, як мінімум, знизити до того ж рівня. Однак якщо держава має намір стимулювати виробництво й інвестиції в галузь, а не просто спостерігати за спадом у нафтогазовій промисловості, слід подумати про зниження рентних ставок на нафту і газ до рівня сусідніх країн ЄС або до середньоєвропейського рівня. Зробивши це, через 2‒3 роки уряд буде отримувати більше податкових надходжень за рахунок зростання виробництва, що значно компенсує короткочасне зниження доходів через зниження рентних ставок і забезпечить стійке зростання нафтогазових доходів для бюджетів всіх рівнів у майбутньому.