Володимир Вакуліч - провідний інженер з експлуатації будівель та споруд. До UKRNAFTA він долучився 9 років тому, в липні 2017. У перший день повномасштабного вторгнення Володимир не вагався з рішенням. Як офіцер запасу він відразу став на захист Батьківщини. «24 лютого я вже знав, що маю бути там, де потрібен», - говорить він. До війська Володимир пішов у званні «капітан», а завершив службу «підполковником». Втім, каже, що найголовнішим завжди вважав не звання та посади, а людей, які поруч та виконання поставлених завдань.
За час служби Володимир перебував на декількох важливих напрямках. Долучився до 21-ї окремої механізованої бригади на етапі її формування, на посаді командира роти 1-го механізованого батальйону та брав участь у боях на Лиманському напрямку.
Згодом був призначений начальником відділення підготовки бригади, де відповідав за організацію навчання новоприбулих військовослужбовців. Саме такий підхід до навчання став нововведенням, який Володимир запровадив у 21-й бригаді.
«За моєї ініціативи у бригаді створили взвод інструкторів з найбільш підготовлених військовослужбовців, які мали вже на той момент бойовий досвід, а військовослужбовці після БЗВП проходили додаткове навчання на полігонах бригади безпосередньо в зонах бойових дій. Згодом такі інструкторські підрозділи були запроваджені у всіх бригадах», - розповідає колега. Окремою частиною роботи стала організація навчання особового складу за кордоном для роботи з іноземною технікою.
У 2024 році Володимир обійняв посаду начальника озброєння бригади. Відповідав за ремонти, евакуацію пошкоджених машин і повернення техніки до строю. Бригада використовувала сучасне закордонне озброєння — танки Leopard та шведські бойові машини піхоти CV90. За його словами, техніка була новітня і дуже потужна. Коли ворог уперше зіткнувся з нею, це стало для нього несподіванкою. Але така техніка потребує особливої уваги та ретельного обслуговування. Нерідко ремонтні роботи доводилося виконувати поблизу лінії фронту. «Майстерні працювали просто в лісах. Ми ховали техніку, постійно змінювали місця ремонтів. Бувало, що з трьох підбитих машин збирали одну повноцінну бойову одиницю. Коли представники країн-партнерів, які надавали нам цю техніку, бачили де ми це робили і як, в них просто не було слів», - згадує він.
У грудні 2024 року Володимир завершив службу та повернувся до цивільного життя. Втім, повністю це зробити поки що не вдається. «Відновитися до кінця, мабуть, вдасться лише тоді, коли закінчиться війна. Побратими продовжують воювати, тому думками все одно залишаєшся поруч із ними», - ділиться він.
Найбільшу підтримку сьогодні Володимир отримує від родини та колег. Каже, що колектив компанії дуже тепло прийняв його після повернення. «Зв'язок із колегами ми не втрачали протягом усієї служби. Повернувся у свій колектив, який підтримував мене весь цей час. Це було дуже важливо».
Саме сім’я, рідні люди та підтримка близьких допомагають поступово повертатися до звичного життя. Особливу радість Володимиру подарувало народження онука у 2024 році — подія, яка стала одним із найсвітліших моментів за останні роки. Сьогодні Володимир поступово відновлюється після служби. Каже, що важливою частиною цього процесу стала робота, адже вона допомагає повернутися до звичного ритму життя. Не менше сил і наснаги дає праця біля власного будинку, яким він займається у вільний час. «Робота допомагає переключати увагу та тримати фокус. А ще займаюся власним будинком — це відволікає від важких думок, не дає зациклюватися на пережитому і додає сил рухатися далі», - говорить Володимир.
