Людмила Кириченко родом з Обухова. Після школи здобула професію кухара-дієтолога та працювала за фахом на ювелірному заводі, поки не пішла у декретну відпустку. Коли повернулася до роботи, обрала зовсім інший напрям — міліцейську охорону. Працювала на картонно-паперовому комбінаті: охороняла об’єкти й добре запам’ятала цей досвід як роботу, де треба було бути уважною та готовою до різних ситуацій.
Після скорочення Людмила майже не затрималась на біржі праці. Вона залишилася працювати на комбінаті, але вже в іншому напрямі: спершу приймала й здавала картон, а потім перейшла на службову заправку підприємства. Там не обслуговували клієнтів — заправляли лише транспорт комбінату. Людмила приймала пальне за заявками, вела відомості, видавала масла й наприкінці місяця зводила облік.
Окремий етап у її роботі почався близько 12 років тому, коли вона прийшла працювати касиркою на мережеву АЗК. Людмила швидко запам’ятовувала постійних клієнтів: хтось щоранку брав каву, хтось заправляв один і той самий об’єм пального. «Мені подобаються люди. Говорити, допомагати, щось підказати», — каже колега.
Початок повномасштабної війни вона добре пам’ятає саме через роботу. Тоді багато хто не міг доїхати на зміну, а черги на заправці були величезні. Людмила з колегами залишалася на АЗК по кілька діб. Саме в той час вона навчилася працювати біля колонок. Жінка згадує, що тоді важливо було не просто заправити авто, а й бути поруч: допомогти, пояснити та підтримати.
Місяць тому вона перейшла на нову посаду і зараз працює операторкою заправної станції. За день багато ходить, допомагає водіям, відповідає на запитання та розповідає про актуальні акції. Така робота має свій ритм: тут постійний рух, живе спілкування й багато знайомих облич. Людмила каже, що клієнти часто дякують не лише словами. Іноді залишають чайові — за допомогу біля колонки, підказку чи просто за тепле спілкування. Для неї це про відчуття, що люди бачать її роботу й повертаються саме туди, де до них уважні.
Життя Людмили не обмежується роботою, хоча вона чесно каже: іноді здається, що саме робота і є головною віддушиною. Вдома на неї чекає кіт Сьома — персиковий, пухнастий і, як жартує Людмила, дуже вимогливий до уваги та корму. А коли є можливість відпочити довше, вона любить подорожувати та вивчати нові місця і країни.
