Людмила Буній родом із Надвірної, що на Івано-Франківщині. За освітою вона економістка-правознавиця: закінчила Коломийський коледж права і бізнесу за спеціальністю юрист, а згодом Тернопільську академію народного господарства. 

До команди UKRNAFTA Людмила приєдналася у 1995 році. Її перші кроки були зовсім не в економіці — спочатку вона працювала лаборанткою хімводоочистки, а згодом — лаборанткою хімічного аналізу. Цей період став важливим стартом її багаторічного професійного шляху в компанії.

У 2004 році колега перейшла до відділу кадрів, де на посаді інспекторки опрацьовувала документи, пов’язані з відпустками та іншими кадровими питаннями. Наступним етапом стала бухгалтерія - цьому напряму вона присвятила близько десяти років.

У 2018 році Людмила перейшла до Департаменту взаєморозрахунків, де працює й сьогодні на посаді провідної економістки. Каже, що саме ця робота зараз їй найближча.

Одна з основних її задач — фінансовий супровід договорів послуг та закупівля матеріально-технічних ресурсів. Коли відповідальний підрозділ ініціює договір, команда Людмили бере його на супровід і контролює подальший процес аж до остаточного розрахунку. Крім цього, вона працює з дебіторською та кредиторською заборгованістю, формує календарні плани платежів і реєстри.

«Наше завдання — стежити, щоб усі фінансові зобов’язання виконувалися вчасно і процес не зупинявся на якомусь етапі», — говорить колега. 

За словами Людмили їй завжди щастило з командами: «Я люблю наш колектив. Для мене важливо, що керівник і колеги не залишають тебе саму з питанням, якщо чогось не зрозуміла. Завжди можна запитати, порадитися і разом знайти рішення». 

Командне спілкування давно не обмежується робочими питаннями. Разом із колегами вони ходять в гори. Для неї це не просто активний відпочинок, а можливість краще пізнати одне одного, поспілкуватися, посміятися та отримати нові враження. 

Серед найяскравіших спогадів — походи в Карпати, зокрема, на Драгобрат. Гори щоразу випробовують характер: потрібно подолати підйом, втому, зміну погоди, але водночас саме там особливо відчуваєш підтримку людей, які поруч.

Один із походів вона згадує особливо тепло. День розпочинався чудовою погодою, сонцем і неймовірними карпатськими краєвидами. Але вже на вершині все різко змінилося — здійнявся сильний вітер. У таких умовах особливо важливо було триматися разом, допомагати одне одному й не втрачати гарного настрою.

«У горах зовсім інше спілкування. Там немає робочих посад і питань — є просто люди, які разом ідуть до вершини. І коли доходиш, бачиш ці краєвиди, відчуваєш неймовірну радість, що зміг це зробити», — ділиться Людмила.