Тетяна працювала на газопереробному заводі «Укрнафти». Вона ухвалила для себе рішення долучитися до лав ЗСУ, стати на захист своєї Батьківщини. Нині служить в одній з частини Сумщини.

«Мене не підтримав ніхто, ні чоловік, ні батьки, ні друзі. Всі говорили: що ж ти робиш, в тебе мала дитина, чим ти керуєшся, це ж небезпечно. Знаєте, в житті є такі моменти, коли людина приходить до певного рішення. Так сталося і в моєму житті, що я стала до лав ЗСУ».

Кілька разів ходила до військкомату, просила повістку на блокпостах, але не мобілізовували, зрештою досягла свого завдяки вольовому характеру і вмінню долати перешкоди.

«До мене ставляться не як до жінки, а як до солдата. Відповідно до статуту ЗСУ. Страху не було і немає навіть зараз, коли ситуація з кожним днем стає складнішою».

Тетяна вірить, що Перемога не за горами і бажає всім українцям бути сильними, вірити в краще та не слухати плітки.