До повномасштабного вторгнення Іван працював токарем прокатно-ремонтної дільниці експлуатаційного обладнання НГВУ «Укрнафти».

25 лютого 2022 року отримав повістку, наступного дня з’явився у військкомат. Інакше не міг - у 2017 році служив у Нацгвардії, давав присягу і знає ціну своїм словам.
Зараз Іван - кулеметник окремої гірсько-штурмової бригади. З літа 2022 року захищає країну на Донецькому напрямку.

«Як реагувати, що робити - досвіду набирався під обстрілами, у перші дні, перші ж години на фронті. Скільки б не вчився, яким би начитаним та обізнаним не був, наживу все не таке. Реальна війна – інакша».

У серпні Івана вперше поранили. Після лікування повернувся до свого підрозділу. На баротравми вже не зважав - залишити позиції не міг.
В січні - друге поранення. Тоді вціліли лише двоє - він та побратим. Зараз Іван перебуває на лікуванні.
Згадує, як важко дивитися на хлопців, у яких падає бойовий дух через відсутність ротації, без можливості відпочити. Намагається шукати слова підтримки для побратимів, бо не можна падати духом.

«Ми зобов’язані тримати ту лінію оборони, яку нам ввірили. Постійно має бути твереза голова і ясний розум, відволікатися не можна – наслідки будуть фатальними».
Найбільша підтримка - це спілкування з рідними. Дружиною, мамою, братами та сестрами. В листопаді народився маленький син, про якого думає завжди, коли стає важко.

«Бажаю усім триматися, укріплювати дух, і якнайшвидшої перемоги. Щоб захисники повернулося живі та здорові».