Інженер-електронік Віталій збирався у відрядження 24 лютого, коли росіяни повномасштабно вторглися до України. Та вже з першого дня прийшло усвідомлення та згадки про 2014 рік, коли він разом з побратимами вже ставав на захист країни.

Зараз Віталій знову, як і в часи АТО, служить сапером в тому ж полку.
«У роботі сапера потрібний холодний розсуд, здоровий страх, уважність, адаптивність до змін, постійний розвиток та здатність навчатись нового. Якщо ти аж занадто боїшся, то краще обрати щось інше. Ризики (ну як і всюди): ймовірні каліцтво, смерть (такі варіанти я для себе теж прийняв), тому, мабуть і спокійно працюю. Небезпека мене не лякає, це свідомий вибір».

З лютого Віталій з побратимами прикривали підрозділи мінно-вибуховими загородженнями на Сумщині та Харківщині.
Зараз він на ротації, та тримає форму: бігає і тренується. Каже усім: треба зберігати віру в себе і жити тут і зараз. Не відкладати на завтра. Радіти простому. Казати близьким, що любиш їх.

«На фронті найважче – це побут, розлука з рідними, брак подорожей та живих концертів. Надихає можливість повернутися до нормального життя, є невеличкі мрії: здолати дистанцію Iron Man, пробігти Нью-Йоркський марафон. Надає сил спорт та книжки, музика (але поки що лише online). На квітень минулого року в мене був квиток на концерт «Бумбокс», але він перенісся на після Перемоги. Чекаю».